• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Історія школи

РОЗВИТОК ОСВІТИ У СЕЛІ ТАДІЇВКА

/Files/images/123.jpgУ першій половині ХІХ століття початкова освіта на селі майже не розвивалася і навчитися грамоти можна було в приватному порядку в місце­вих грамотіїв. “ Наші діди і батьки життя прожили без школи, то й наші діти проживуть”,- змирялися зі своєю долею селяни. Скасування кріпацтва поро­дило у тадіївських мирян нові надії і коли по всій Київській митрополії на по­чатку 60-х років ХІХ століття почали виникати приходські школи, то наші предки також взяли активну участь у цьому процесі.
Стараннями пархомівського духівника Г.Крижанівського у Тадіївці ви­никла своя церковно-приходська школа. Відкрита вона була 1 жовтня 1860 року. Наші предки відвели для неї окрему хату, на що селяни розщедрювалися далеко не в усіх великих селах. В Тадіївці члени пархомівського причту, хто саме , на жаль, не відомо, навчали дітей безкоштовно. Дещо пізніше в школі викладав один із тадіївських селян. Успіхами школярів Г. Крижанівський був цілком задоволений. Навчання відбувалось з 8-ї до 12-ї та після обіду- з 14—ї до 16-ї години. Тадіївських дітей навчали читати церковнослов’янські та ро­сійські тексти, Закону Божого, арифметики, письму та церковному співу.
Пізніше Пархомівську церковну школу перетворили на міністерську, а в Тадіївці так і залишилась церковно-приходська, престиж якої не падав. У по­дальшому тадіївці таки вирішили збирати по 100 карбованців на рік на на­вчання своїх дітей.
В кінці століття Тадіївський заклад освіти був перетворений на школу грамотності. Перший вчитель на селі Вакулюк Митрофан – самоучка. На­вчання проходило в простій селянській хаті. В 1910 році в селі була утворена двокласна школа.
У 1923 році у селі була відкрита трудова чотирьохрічна школа, а на­вчання в ній стало обов’язковим. Батьків, які не направляли на навчання дітей, штрафували. Вчителем працював Пилипенко Іван Якович, який мав середню спеціальну освіту. У 1938 році він був репресований. Далеко не всі учні закін­чили чотири класи. І сьогодні від старих людей можна почути, що проходив до школи “одну зиму” або “дві зими”. Навчанню заважали злидні.
У 1924 році в колишньому панському будинку відкрилась семирічна школа. У школі працювало 6 вчителів.
У 1932 році, у зв’язку з голодомором, діти школу не відвідували. На­вчання продовжилось у 1933 році. До 1-го класу того року пішли діти 1917-1926-го років народження ( у класі було 12-13 учнів ). Всього по школі було тоді більше 100 учнів. З 1934 року, за сприяння керівництва села, при школі була організована їдальня ( продуктами допомагав колгосп). Хліба було обмаль.
З 1934 року у селі організовано патронат для дітей-сиріт ( сіль­ських і приїжджих). Після закінчення семирічки патронованих дітей направ­ляли в училища Білої Церкви, Києва (педучилище, льотне). Навчання прово­дилось у дві зміни. Відвідувало школу 210-240 учнів. .
У 1935-1936 роках в селі було організовано лікнеп. По 10 хатах села вечорами збиралося неписьменне доросле населення на навчання. Вчи­телі місцевої школи навчали людей читати, писати і рахувати. Так у селі Та­діївка виконувалась постанова Раднаркому по ліквідації неписьменності. В цих же роках у селі була організована хата-читальня. Завідуючим хатою був Вакулюк Павло Федорович. У вільний час ( найчастіше вечорами) вчителі та інші письменні люди читали іншим газети, журнали, рідше- книги.
1941 рік. 18 липня село окупували німці. Навчання проводилось всього один місяць-вересень у початкових класах. Потім школа була закрита.
Учні ж, які закінчили 8-9 класів у Пархомівській школі у 1941 році, пішли на навчання в Озернянську освітню гімназію. Але провчилися недовго (вересень-грудень). У зв’язку з тим, що в гімназії почали вводити предмети ре­лігійної спрямованості гімназисти навчання покинули.
У Тадіївському освітньому закладі навчання відновилося зразу ж після визволення села від фашистських загарбників- 4 січня 1944 року, в цьому ж бу­динку. Учнів було багато ( близько 210), були переростки . У першому класі навчались діти 1932-1936 років народження, всього 60 учнів. Класів було сім. Програмовий матеріал було повністю вичитано протягом другого півріччя. Вчителям працювати було дуже важко, бо не було ні підручників, ні паперу, ні чорнила, в класах – холоднеча. Не вистачало й учителів. Учні писали на ста­рих газетах, у кого вони були. З Озернянського цукрового заводу приносили паперові мішки, які розрізались на рівні частини, зшивали, розграфлювали і такі зшитки служили за зошити.
У зв’язку з тим, що не вистачало чорнила, його виготовляли самотужки з ягід бузини. Таке чорнило було стійке, не боялось морозу. Чорнильниці носи­лись додому, щоб мати змогу виконувати домашні завдання. Лише у 1963 році були закуплені чорнильниці та сухе чорнило для школи , що і зняло цю про­блему.
У 1946 році в школу поступили, виготовлені в Німеччині по репарації, навчальні посібники. Вони були красиво оформлені. Відчувалась і нестача під­ручників. На клас було по 4-5 підручників.
У 1947-1948 роках школа стала 4-х -річною ( учні 5-7 класів навчалися в школах сіл Озерне, Пархомівка).
Але до 1950 року в Тадіївці було відновлено 7-річну школу. В цьому році відбувся випуск учнів , які пішли в 1-й клас у січні 1944 року. Із 60 учнів 7-річну освіту здобули 15 учнів.
У 1958 році прийнято Закон “Про школу”, за яким було введено систе­матичний курс трудового навчання. Першочерговим завданням була побудова і введення в дію шкільних майстерень. До 1959 року навчання велося у дві зміни. У 1959 році випуску не було, так у 1959-1960 навчальному році було здійснено перехід на восьмирічний термін навчання. Школа ж дістала назву: Тадіївська восьмирічна загальноосвітня трудова політехнічна школа. У 1959 році силами учнівського та педагогічного колективів при підтримці місцевого господарства в дію було введено шкільну майстерню. У 80-і роки поступово із села до міст вибула переважна частина мо­лоді, кількість учнів у школі значно зменшилась, проте школа і надалі залиша­лась центром розумового, фізичного та духовного розвитку особистості.
Восьмирічна школа проіснувала до 1987-1988 навчального року, коли було введено навчання учнів з шести років і здійснено перехід на 9- річне навчання, а школа дістала назву неповної середньої.
Із 1999-2000 навчального року – Тадіївська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів.
З 1 вересня 2004 року дитячий садок було введено до складу навчального закладу – утворено навчально-виховний комплекс (НВК).
Відповідно до розпорядження Володарської РДА від 26.11.2007 року № 637 навчальний заклад перейменовано на Тадіївський навчально-виховний комплекс «загальноосвітня школа І-ІІ ступенів – дитячий садок».
Із школи вийшло немало учнів, що згодом своєю працею примножували і примножують добробут країни. Серед них багато вчителів, лікарів, військових, вчених, знатних виробничників.
З повагою учні, тепер уже дорослі люди різних доль і професій згадують вчителів, які сіяли колись та тепер розумне, добре, вічне:
- початкових класів: Завадську Філю Петрівну, Замкову Ганну Адамівну;
- української мови та літератури: Ящук Марію Михайлівну, Пилипенко Настю Ониськівну;
- фізики: Невінчаного Степана Кириловича;
- математики: Мельник Наталію Терентіївну;
- біології: Повалія Віктора Антоновича, Пилипенко Ніну Ониськівну, Поліщук Ольгу Тимофіївну;
- російської мови та літератури: Шнурко Ларису Олександрівну;
- історії: Царіцон Марію Полікарпівну, Замкового Івана Адамовича та інших.

Фотографії із життя школи в різний час можна переглянути ТУТ.

Кiлькiсть переглядiв: 359

Коментарi